“Я вибирала Долю собі сама ” життєвий і творчий шлях Ліни Василівни Костенко
Ліна Василівна Костенко Українська письменниця-шістдесятниця, поетеса. Лауреат Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994). Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів. Відмовилась від звання Героя України.
Була однією з перших і найпримітніших у плеяді молодих українських поетів, що виступили на межі 1950—1960-х років. Період так званих «шістдесятників» створив новітні стилі в українській літературі, змусив творити щось нове, атипове, щось авангардне, але, як і завше, безжальне та максимально критичне щодо влади та тодішнього режиму.
Народилась 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині
в родині вчителів.
ШКОЛА, В ЯКІЙ ПРАЦЮВАЛИ БАТЬКИ ЛІНИ КОСТЕНКО
Принципова жінка з чоловічим характером, сталими принципами та поглядами на життя, з дитинства дивилася на світ аналітичним, навіть критичним поглядом.
У 1936 році родина перебралась із Ржищева до Києва, де майбутня поетеса закінчила середню школу.
Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите не війні. Лилась пожежі вулканічна лава, стояли в сивих кратерах сади. І захлиналась наша переправа шаленим шквалом полум'я й води. Був білий світ не білий вже, а чорний. Вогненна ніч присвічувала дню. І той окопчик – як підводний човен у морі диму, жаху і вогню. Це вже було ні зайчиком, ні вовком – кривавий світ, обвуглена зоря!
А я писала мало не осколком великі букви, щойно з букваря. Мені б ще гратись в піжмурки і в класи, в казки літать на крилах палітур. А я писала вірші про фугаси, а я вже смерть побачила впритул. О перший біль тих не дитячих вражень, який він слід на серці залиша! Як невимовне віршами не скажеш, чи не німою зробиться душа?! Душа в словах – як море в перископі, І спомин той – як відсвіт на чолі… Мій перший вірш написаний в окопі. Він друкувався просто на землі.
Після закінчення середньої школи навчалася в Київському педагогічному інституті,
а згодом — у Московському літературному інституті імені О. М. Горького, який закінчила в 1956 році
ЛІТЕРАТУРНИЙ ІНСТИТУТ, 1954 РІК. ГРУПА СЛУХАЧІВ СЕМІНАРУ М. СВЄТЛОВА. СТОЯТЬ (ЗЛІВА НАПРАВО): ЄЖИ-ЯН ПАХЛЬОВСЬКИЙ (перший чоловік Л.Костенко), ЛІНА КОСТЕНКО
Сім'я Чоловіки: - Єжи-Ян Пахльовський, польський письменник, однокурсник Л.Костенко під час навчання у Мос-ковському літера-турному інституті імені О. М. Горького - Цвіркунов Василь Васильович, керівник Київської кіностудії імені Довженка у 1960-х рр.
Діти: Пахльовська Оксана Єжи-Янівна, культуролог; Цвіркунов Василь Васильович-молодший (народився 28 .05. 1969 року), програміст
ЖОВТЕНЬ 1963 РОКУ. У КОНФЕРЕНЦ-ЗАЛІ СПІЛКИ ПИСЬМЕННИКІВ УКРАЇНИ (зліва на право): МИКОЛА ВІНГРАНОВСЬКИЙ, ІВАН ДЗЮБА, ІВАН ДРАЧ, ІВАН СВІТЛИЧНИЙ, ЛІНА КОСТЕНКО, ЄВГЕН СВЕРСТЮК
1973р. — потрапила до «чорних списків», складених секретарем ЦК КПУ з ідеології В.Маланчуком. Лише 1977 року, після відходу В. Маланчука, вийшла збірка віршів «Над берегами вічної ріки
а 1979-го, за спеціальною постановою Президії СПУ, — історичний роман у віршах «Маруся Чурай», що пролежав без руху 6 років.
Творчість поетеси Збірка «Зоряний інтеграл» !!! 1963 р. знімають із друку книжку віршів «Зоряний інтеграл», а книжку «Княжа гора» зняли з верстки. Вірші Л. Костенко публікують журнали в Чехословаччині, газети в Польщі, і лише зрідка — в Україні. Як правило, твори розповсюджуються «самвидавом».
За нього поетеса 1987 року була удостоєна Державної премії УРСР імені Т. Г. Шевченка.
Перу Л. Костенко також належать збірки поезій «Неповторність» (1980) і «Сад нетанучих скульптур» (1987), збірка віршів для дітей «Бузиновий цар» (1987).
Життя людського строки стислі. Немає часу на поразку. Ліна Костенко
… Долі самі набивались мені. І тільки одна відвернулась. Я глянула їй в обличчя смутне, Душею покликала очі. Ти все одно не візьмеш мене.. А може, візьму? Ти собі затям… За мене треба платити життям, а я принесу тобі горе. -То хто ж ти така? Як твоє ім'я? Чи варта такої плати? Поезія – рідна сестра моя. Правда людська – наша мати. І я її прийняла, як закон. І диво велике сталось: Минула ніч. І скінчився сон. А Доля мені зосталась. Я вибрала долю собі сама. І що зі мною не станеться – у мене жодних претензій нема До Долі – моєї обраниці.
«Я вибрала Долю собі сама» «Моя свобода завжди при мені» «Поезія – це завжди неповторність» «Поети – це біографи народу» Життєве і творче кредо Ліни Костенко
ЛІНА ВАСИЛІВНА У ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ ЗОНІ Фото з архіву Оксани Пахльовської, кінець 90 – х рр.
“Поїдьте туди, де вмерла Україна” Кінотеатр у Чорнобилі – прообраз музею етнографії північного Полісся: зібрано 110 тисяч одиниць архівних наукових документів та 50 тисяч фотонегативів; записано 1600 годин аудіоматеріалу та 350 годин відеоматеріалів У Чорнобильській зоні
“1980: після заборони видання збірки “Неповторність” мама оголошує голодовку – це вже друга. Перша була після вирубаних строф із першої після 16 років мовчання публікації у 1976 р. Наш тато каже: “Ліно, у тебе ж діти!” Мама відповідає: “Діти мене простять”. (із спогадів дочки Оксани Пахльовської)
Ліна Костенко та шанувальники її творчості (Київ, 2008 рік)
Презентація історичного роману Ліни Костенко “Берестечко” Наукова конференція, м.Київ, 2010 рік
2010 року вийшов перший роман Л.Костенко — «Записки українського самашедшого». Роман викликав великий ажіотаж і тимчасову його нестачу в книгарнях.
У січня 2011 року Ліна вирушила у тур-презентацію свого першого роману. Презентації відбулися в Києві, Рівному та Харкові, усюди були аншлаги, не всі бажаючі потрапити змогли це зробити через те, що вже не було місця у залах.
Презентація збірки “Гіацинтове сонце” На вірші Ліни Костенко створено 35 пісень
“Ця дівчина не просто так Маруся. Це – голос наш. Це – пісня. Це – душа.”
Ліна Костенко – активна учасниця літературного процесу ___________________________________ 2. Перша поетична збірка Л. Костенко називалась __________________________________________ 3. Книга, за яку Л. Костенко присуджено премію «Поет світу» ім. Ф. Петрарки у 1995 _________________________________________ 4. Твори, за які Л. Костенко отримала Державну премію України ім. Т. Шевченка: __________________________________________ 5. Поетичні збірки Л. Костенко називаються: __________________________________________ 6. У якому році поетеса стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім. О. Теліги? __________________________________________ 7. Як називається перший прозовий роман Л. Костенко, що вийшов 2010 р.? __________________________________________ 8. Коли святкувався останній ювілей Ліни Костенко? __________________________________________ 9. Скільки років тривало “мовчання” поетеси Ліни Костенко? __________________________________ 10. Рефлексія: напишіть есе “Найбільше мене вразило почуте про Ліну Костенко…”
Нове століття Поема «Берестечко» з ілюстраціями Георгія Якутовича, видана видавництвом «Либідь» 2010 року, мала загальний тираж 14 тис. примірників, а збірка «Гіацинтове сонце», впорядкована Ольгою Богомолець, розійшлася тиражем 5 тис. прим.; на додруковування додаткового тиражу, за словами директора видавництва Олени Бойко, упорядниця згоди не дала.
2011 року у у видавництві «Либідь» запланована до видання монографія про Ліну Костенко «Є поети для епох» авторства Івана Дзюби. Книжка вийшла до ювілею автора — (26 липня 2011 року І.Дзюбі виповниться 80)
Диптих – два твори мистецтва, пов’язані одним задумом. «Для мене той край найкращий, де виросли крила мої» « Чайка на крижині» «Крила»
“Крила” А й правда. Крилатим грунту не треба. Землі немає. То буде небо. Немає поля. То буде воля. Немає пари. То будуть хмари. В цьому, напевно, правда пташина... А як же людина? А що ж людина? Живе на землі. Сама не літає. А крила має. А крила має!
Вони, ті крила, Не з пуху-пір'я, А з правди. Чесності і довір'я. У кого – з вічного Поривання. У кого — з вірності У коханні. У кого — з щирості До роботи. У кого - з щедрості На турботи. У кого — з пісні, Або з надії, Або з поезії, Або з мрії. Людина нібито не літає... А крила має. А крила має!
Крила – символ духовності, багатства думки, емоційного піднесення, могутності, незалежності й впевненості.
- Як би ви скористалися крилами, якщо мали б їх? - Якби у мене були б крила, тоді я б….
Любов до України Доборолися, добалакалися, досварилися, аж гримить. Україно, чи ти була колись незалежною, хоч на мить Від кайданів, що волю сковують? Від копит, що у душу б'ють? Він чужих, що тебе скуповують? І своїх, що тебе продають? *** Прости мені, мій змучений народе, що я мовчу. Дозволь мені мовчать! Бо ж сієш, сієш, а воно не сходе, І тільки змії кубляться й сичать. Всі проти всіх, усі ні з ким не згодні. Злість рухає людьми, але у бік безодні....
….. Малювати птиць срібним олівцем на лляному полотні.
Почесні регалії 1987 рік - лауреат Державної премії ім. Т. Шевченка за роман “Маруся Чурай” і збірку «Неповторність». У 1994 році вийшли перекладені італійською мовою «Інкрустації». Консорціум венеціанських видавців присудив їй премію Франческо Петрарки. 2000 рік - лауреат Міжнародної літературно- мистецької премії ім. О. Теліги. 2000 рік – нагороджена Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня
Почесні звання Почесний професор Національного університету «Києво-Могилянська академія». Почесний доктор Львівського національного університету. Почесний доктор Чернівецького національного університету. Відмовилась від звання Героя України, відповівши: «Політичної біжутерії не ношу!»
Дякуємо за увагу!
Или вы можете войти через Ваш аккаунт
У вас нет аккаунта? Создать аккаунт
