ТЕАТР АБСУРДУ


The Presentation inside:

Slide 0

ТЕАТР АБСУРДУ


Slide 1

Театр абсурду, або драма абсурду — абсурдистський напрямок у західноєвропейській драматургії й театрі, який виник у середині XX століття. В абсурдистських п'єсах світ зображений як безглузді, позбавлені логіки накопичення фактів, вчинків, слів і доль. Найбільш повно принципи абсурдизму були втілені в драмах «Голомоза співачка» (1950) французького драматурга Ежена Іонеско і «Чекаючи Годо» (1953) ірландського письменника Семюеля Беккета. Семюел Беккет, 1970 Символи театру Ежен Іонеско


Slide 2

Термін «Театр абсурду» вперше використаний театральним критиком Мартіном Ешліном, що написав 1962-го року книгу з такою назвою. Ешлін побачив у цих творах художнє втілення філософії Альбера Камю про безглуздість життя у своїй основі, що й проілюстрував у своїй книзі «Міф про Сізіфа». Вважається, що «Театр абсурду» йде коріннями у філософію Дадаїзму, поезію з неіснуючих слів й абстракціоністське мистецтво 1910-20-их. Незважаючи на гостру критику, жанр отримав популярність після Другої Світової війни, що вказала на значну невизначеність людського життя. Введений термін також зазнавав критики, з'явилися спроби його заміни на «Анти-театр» й «Новий театр». Мартін Ешлін Один з прикладів дадаїзму у живопису Друга світова війна


Slide 3

За Ешліном, абсурдистсько-театральний рух базувався на постановках чотирьох драматургів — Ежена Іонеско, Семюеля Бекета, Жана Жені й Артура Адамова, однак він підкреслював, що кожен з цих постановників мав свою унікальну техніку, що виходить за рамки терміна «абсурд». Йонеско Ежен Семюель Бекет Жан Жені Артур Адамов


Slide 4

Часто виділяють наступну групу письменників — Том Стопард, Фрідріх Дюрренматт, Фернандо Аррабаль, Гарольд Пінтер, Едвард Олбі і Жан Тардью. Натхненниками руху вважають Альфреда Жаррі, Луїджі Піранделло, Станіслава Віткевича, Гійома Аполлінера, сюрреалістів і багатьох інших. Том Стопард Фрідріх Дюрренматт Фернандо Аррабаль Гарольд Пінтер Едвард Олбі Жан Тардью


Slide 5

Альфред Жаррі Луїджі Піранделло Станіслав Віткевич Ґійом Аполлінер


Slide 6

Часто виникнення творів «театру абсурду» пов'язували з філософією екзистенціалізму, перш за все — з творчістю А. Камю. Абсурдисти, подібно до автора «Міфу про Сізіфа», відчували абсурдність людської екзистенції в абсурдному хаотичному світі. Альбер Камю Сізіф


Slide 7

Глибокі інтелектуальні, філософські проблеми у творах «театру абсурду» розв'язуються в комічних, фарсових, буфонних формах. «Театр абсурду» з його болем за людину та її внутрішній світ, з його критикою автоматизму, міщанства, конформізму, деіндивідуалізації й акомунікабельності вже став класикою світової літератури.


×

HTML:





Ссылка: